ПАРАТЕТІС

[від гр. para – біля, при, поряд + гр. Tesis – Богиня моря] – давній океан, своєрідний ланцюг морських басейнів, який сформувався близько 34 млн років тому (кінець палеогену) у крайових прогинах складчастих гірських ланцюгів альпінід Євразії (від Альп до Афганістану). Зник близько 5 млн років тому (кінець неогену, Месінський пік солоності). Від Тетісу його відділяли пасма Альп, Карпат, Тавру, Кавказу. В западинах П. здебільшого накопичувалися уламкові моласові (в тому числі евапоритові і вугленосні) товщі. В межах П. виділяються: 1) Західний (Альпійський) П. – область крайового прогину французьких, швейцарських і австрійських Альп (олігоцен-кінець міоцену); 2)  Центральний (Карпато-Балканський) П. – морські западини в межах крайового прогину Сх. Альп, Карпат, Балкан (олігоцен – кінець середнього міоцену); 3) Східний (Евксино-Каспійський) П. – область Чорномор’я і Каспію, в якій морські акваторії існували до кінця пліоцену. Морські басейни П. періодично з’єднувалися з акваторією Тетісу через область Роне, Дравосавську депресію, западини Пн. Італії, а також через область Чорномор’я. Остаточно закрився в кінці пліоцену. Залишками П. є Чорне, Каспійське, Аральське моря.
Див.: 
Рис. 1. Паратетіс у палеогеновому періоді (рюпельський вік олігоценової епохи - 33,9—28,4 млн років тому)
Рис. 2. Паратетіс у неогеновому періоді (міоценова епоха, 17-13 млн років тому)