[від гр. palaios – давній, kainos – новий + гр. epoche – зупинка, визначений час] – рання епоха палеогенового періоду (65,0-54,9 млн рр. тому). У складі П.Е. виділено датський, монський і тенетський віки. В П.Е. існували лише Тихоокеанський та Середземноморський геосинклінальні пояси, в межах яких накопичувалися потужні товщі осадових і осадово-вулканогенних відкладів. У Пд. півкулі продовжувався розпад суперплатформи Гондвани. У Пн. півкулі виділялися великі Євразійський та Північноамериканський материки, розмежовані ще не до кінця сформованою западиною Атлантичного океану. В П.Е. продовжується (початок – маастрихтський вік крейди) ларамійська фаза альпійської складчастості, яка супроводжувалася інтенсивною тектоно-магматичною активізацією не тільки в межах ліквідованих геосинклінальних областях, де виникли гірські споруди, а й на багатьох платформах. Характерною рисою П.Е. є розширення океану Тетіс, що простягався від Гібралтару до Індонезії. З цією тепловодною океанічною акваторією пов’язані трансгресії епіконтинентальних морів, які поширювалися на теренах суміжних платформ Європи, Зх. Сибіру, Пн. Африки, Аравії, Середньої Азії. У П.Е. розширюється акваторія Атлантичного океану, відбувається переважно карбонатна седиментація, подекуди фіксується активний вулканізм, накопичуються глибоководні глини. В центральній частині Індійського океану знаходився серединно-океанічний хребет, східну частину займала глибоководна улоговина, в західній – уздовж Африки в глибоководних западинах накопичувалися продукти розмиву континенту. В Тихому океані найбільші товщі осадків накопичувалися в районі екватора. Упродовж П.Е. мала місце тектоно-магматична активність Українського щита, зокрема в межах Середньодніпровської тектоно-магматичної кільцевої структури (Канівські дислокації, Смілянська рифтова зона, Бовтиська кільцева вулкано-тектонічна структура тощо). В П.Е. суттєво підвищуються (до 22-260) середньорічні температури повітря в області Тетісу. Кліматичні умови на теренах Східноєвропейської платформи і суміжних регіонів визначались існуванням епіконтинентального морського басейну – Палеоценового моря Архангельського. Він являв собою велетенську протоку, що простягалася від Пн. Європи до відрогів Кавказу і Уралу. Про його тепловодність свідчать рештки коралів, кокколітофорид, акул, радіолярій, діатомей, а також склад глинистих мінералів та карбонатність відкладів. На території України П.Е. відрізнявся таласократичністю. Морські басейни півдня (Крим, Причорномор’я) періодично з’єднувалися з північними. акваторіями (Дніпровсько-Донецька западина). В межах Карпатської геосинкліналі в морській акваторії утворювалися потужні флішеві товщі. Вологий тропічний клімат сприяв формуванню вугленосних відкладів (зокрема в межах Дніпровського буровугільного басейну).
Таблиця 1: Палеоценова епоха у складі палеогенового періоду, згідно ICS (Міжнародної стратиграфічної комісії)
Таблиця 1: Палеоценова епоха у складі палеогенового періоду, згідно ICS (Міжнародної стратиграфічної комісії)
| Період | Епоха | Вік |
Час, млн рр. тому |
| Палеогеновий | Олігоценова | Хаттський | 28,1—23,03 |
| Рюпельський | 33,9—28,1 | ||
| Еоценова | Приабонський | 37,8—33,9 | |
| Бартонський | 41,2—37,8 | ||
| Лютецький | 47,8—41,2 | ||
| Іпрський | 56,0—47,8 | ||
| Палеоценова | Танетський | 59,2—56,0 | |
| Зеландськй | 61,6—59,2 | ||
| Данський | 66,0—61,6 |