[від гр. palaios – давній, magnetis – магніт + methodos – спосіб пізнання] – метод пізнання геологічного минулого, який ґрунтується на здатності гірських порід зберігати характер намагнічення тієї епохи, в якій вони утворилися. Відомо, що магнітне поле Землі періодично змінює свій знак (відбувається інверсія), коли північний магнітний полюс займає місце південного і навпаки. Положення магнітних полюсів також з часом змінюється. В наш час фіксують нормальну або пряму полярність магнітного поля. Протилежний напрямок (положення північного полюса) вказує на обернену полярність. Закріплена в гірських породах пряма і обернена полярність є основою палеомагнітного (магнітостратиграфічного) методу розчленування відкладів. За допомогою П.М. розроблені магнітостратиграфічні шкали для кайнозою, мезозою і палеозою. П.М. широко використовується для вивчення історії переміщення літосферних плит.