[від гр. palaios – давній, magnetis – магніт + лат. scala – сходи, драбина] – шкала, що відображає зміни епох поляр-ності магнітного поля Землі впродовж її історії. Часові інтервали переважання тієї чи іншої полярності одержали назву геомагнітних епох. Частина з них (для останніх 5 млн рр.) названа на честь видатних фізиків-геомагнітологів: фр. Б. Брюнеса, япон. М. Матуями, нім. К.Ф. Гауса і англ. В. Гільберта. В межах епох виділяються менші за тривалістю інтервали полярності, які дістали назви геомагнітних епізодів. Найбільш ефективно встановлення інтервалів прямої і оберненої полярності геомагнітного поля було проведено для ділянок розповсюдження молодих лавових потоків в Ісландії, Ефіопії та ін. На основі вивчення магнітних властивостей зразків порід океанічного дна складена детальна геомагнітна шкала до пізньої юри включно (до 170 млн рр. тому). Створена П.Ш. і для всього фанерозою (до 540 млн рр. тому), але вона гірша за якістю. Є шкала і для рифею-венду (1,7-0,57 млрд рр. тому), якість якої ще менш задовільна. П.Ш. використовується для стратиграфічних та геохронологічних кореляцій геологічних тіл та геохронологічних подій окремих регіонів, а також планети в цілому. Синонім – геомагнітна шкала.
