ПАЛЕОГЕНОВА СИСТЕМА

[від гр. palaios – давній, genesis – походження] – перша знизу система кайнозойської ератеми; відклади, які утворились впродовж палеогенового періоду. Вперше виділена нім. геологом К. Науманом (1866). Раніше входила до складу третинної системи. Розділяється на 3 відділи: нижній – палеоценовий, середній – еоценовий та верхній – олігоценовий. У зв’язку із значною різноманітністю фацій і органічних залишок частіше використовують шкалу, розроблену на основі кореляції відкладів Паризького, Бельгійського і Лондонського басейнів. Таке розчленування П.С. покладено в основу Міжнародної хроностратиграфічної шкали. В Україні активно використовується шкала ярусного поділу палеоцену і еоцену, яка розроблена на основі вивчення неперервного розрізу Першого пасма Кримських гір. На території України палеогенові відклади поширені повсюдно. Розрізняють три типи розрізів: північний (Дніпровсько-Донецька западина та прилеглі до неї пн. та пн.-зх. території), південний (від Українського щита до гірського Криму), західний (Карпатська споруда). В межах Пн. України відклади П.С. складаються переважно з теригенних безкарбонатних порід – пісків, пісковиків, глин, алевритів, алевролітів, опок, трепелів та ін. Загальна потужність П.С. досягає 150-200 м. На півдні України палеоценові і еоценові відклади П.С. складаються майже повністю з карбонатних порід (вапняків, мергелів, карбонатних глин, пісків і пісковиків), олігоценові – тільки з безкарбонатних (майкопських глин). Загальна потужність П.С. в межах Пд. України досягає 3-3,5 км. Палеогенові відклади Карпат представлені перешаруванням аргілітів, алевролітів, пісковиків, гравелітів (палеоцен та еоцен) та бітумінозних аргілітів (олігоцен). З П.С. пов’язані родовища нафти і газу (Передкарпаття), бурого вугілля (Дніпровський буровугільний басейн), марганцевих руд (Нікопольський басейн), титано-ільменітових розсипів. Породи П.С. широко використовуються як будівельні матеріали (вапняки, глини, скляні піски, трепели та опоки).