[від лат. nucleus – ядро] – куполоподібні (овальні) структури архейських блоків земної кори розміром від декількох сотень км у діаметрі. Ядра таких структур складені гранітами, периферійні частини – гранітогнейсами, мігматитами, кристалічними сланцями. Формувалися під впливом інтенсивного метеоритного бомбардування впродовж нуклеарного етапу розвитку земної кори (4-3,5 млрд рр. тому), що призвів до утворення перших ділянок земної кори континентального типу. Всього в межах давніх платформ виділено 33 нуклеари. Найбільший з них - Північно-Американський має діаметр 3800 км. Значні за розмірами Західно-Африканський (діаметр 3600 км) і Амазонський (3200 км). Найменші Оленьокський і прибалтійський нукоеари мають діаметр близько 500 км. Закономірності розподілу земних нуклеарів див. за посиланням.