[від лат. Neptunus – у давньоримській міфології Бог моря] – напрямок у геології кінця XVIII – початку XIX ст., що розвивав вчення про походження більшості гірських порід шляхом осадження із води первинного океану. Заснований відомим німецьким геологом Авраамом Вернером (1749-1817). Вулканічні породи, згідно уявлень нептуністів, займали незначне місце в будові земної кори. Протилежне – плутонізм.
