[від гр. neos – новий, tektonike – будівництво, будова * рос. неотектоника; англ. neotectonics; нім. Neotektonik; фр. neotectonique; ісп. neotectonica] – розділ геотектоніки, яка вивчає тектонічні рухи впродовж неоген-четвертинного часу, тобто за останні 23 млн рр. Сумарні амплітуди неотектонічних вертикальних рухів змінюються на території України від +450 до -600 м на платформних ділянках та до +1500 і +2000 м – у гірських районах; горизонтальних – до 25 км і більше. В результаті неотектонічних рухів сформувалися основні риси сучасного рельєфу.