НЕОПРОТЕРОЗОЙСЬКА ЕРА

[від гр. neos – новий, proteros – первинний, zoe – життя] – остання ера протерозою (1000-538,8 млн рр. тому). Включає три періоди: тоній (1-0,85 млрд рр.), кріогеній (850-635 млн рр.), едіакарій (635-5388 млн рр. тому). Характеризується розпадом суперконтиненту Родінія як мінімум на 8 частин. Закінчує своє існування давній океан Міровія. Відбувається (в кріогенії) найбільш масштабне зледеніння Землі – льоди досягали екватора. В кінці Н.Е. (едіакарій) з’являються організми з примітивним скелетом. Більшість організмів Н.Е. не можуть вважатися предками сучасних організмів.
Рис. 1. Неопротерозойська ера у складі протерозойського еону, згідно ICS (Міжнародної стратиграфічної комісії)
Еон Ера Період
Вік (початок-кінець)
млн років
Протерозой Неопротерозой  Едіакарій 635 - 538,8
  Кріогеній 720 - 635
  Тоній 1000 - 720
Мезопротерозой   Стеній 1200 - 1000
  Ектазій 1400 - 1200
  Калімій 1600 - 1400
Палеопротерозой   Статерій 1800 - 1600
  Орозірій 2050 - 1800
  Ріасій 2300 - 2050
  Сидерій 2500 - 2300