НЕОГЕНОВИЙ ПЕРІОД

[від гр. neos – новий, genos – народження, вік] – другий геологічний період з початку кайнозойської ери тривалістю близько 20 млн рр. (розпочався 23 млн рр. і закінчився 2,6 млн рр. тому). В межах Н.П. виділяють дві епохи (міоценову і пліоценову) та вісім віків (аквітанський, бурдігальський, лангський, серравальський, тортонський, мессінський, занклійський, п'яченський). Це період закінчення формування альпійської складчастості і поступового вироблення орографії, яка близька до сучасної. Інтенсивне гороутворення супроводжувалось активним вулканізмом, безперервною зміною конфігурацій морських басейнів. Від Тетісу виокремлюється Паратетіс, який розділяється на Східний і Західний. У межах України у Н.П. Карпатська складчаста система та Волино-Подільська монокліналь належали до Зх. Паратетісу, а решта території України – до Сх. Паратетісу. У зх. та пд. частинах Сх. Паратетісу існували морські та солонуватоводні басейни епіконтинентального типу. У пн. частині Сх. Паратетісу (Дніпровсько-Донецька западина, частини Українського щита та Донецької складчастої споруди) впродовж Н.П. існували континентальні, озерно-болотні та річкові умови осадконакопичення. Клімат Н.П. був помірно теплий і помірно вологий. В кінці неогену внаслідок глобального підняття континентів спостерігається похолодання, яке зумовило гірські зледеніння, а також значні зміни в розвитку наземних ландшафтів, флори і фауни на початку квартера.

Таблиця 1: Підрозділи неогенового періоду, згідно Міжнародної хроностратиграфічної шкали

Період Епоха Вік Час, млн
рр. тому
  Неогеновий   Пліоценова   П'яченський  3,600—2,58
  Занклійський  5,333—3,600
  Міоценова   Мессінський  7,246—5,333
 Тортонський  11,63—7,246
 Серравальський  13,82—11,63
 Лангський  15,97—13,82
  Бурдігальський  20,44—15,97
 Аквітанський  23,03—20,44