[від гр. neos – новий, genos – народження, вік] – другий геологічний період з початку кайнозойської ери тривалістю близько 20 млн рр. (розпочався 23 млн рр. і закінчився 2,6 млн рр. тому). В межах Н.П. виділяють дві епохи (міоценову і пліоценову) та вісім віків (аквітанський, бурдігальський, лангський, серравальський, тортонський, мессінський, занклійський, п'яченський). Це період закінчення формування альпійської складчастості і поступового вироблення орографії, яка близька до сучасної. Інтенсивне гороутворення супроводжувалось активним вулканізмом, безперервною зміною конфігурацій морських басейнів. Від Тетісу виокремлюється Паратетіс, який розділяється на Східний і Західний. У межах України у Н.П. Карпатська складчаста система та Волино-Подільська монокліналь належали до Зх. Паратетісу, а решта території України – до Сх. Паратетісу. У зх. та пд. частинах Сх. Паратетісу існували морські та солонуватоводні басейни епіконтинентального типу. У пн. частині Сх. Паратетісу (Дніпровсько-Донецька западина, частини Українського щита та Донецької складчастої споруди) впродовж Н.П. існували континентальні, озерно-болотні та річкові умови осадконакопичення. Клімат Н.П. був помірно теплий і помірно вологий. В кінці неогену внаслідок глобального підняття континентів спостерігається похолодання, яке зумовило гірські зледеніння, а також значні зміни в розвитку наземних ландшафтів, флори і фауни на початку квартера.
Таблиця 1: Підрозділи неогенового періоду, згідно Міжнародної хроностратиграфічної шкали
Період | Епоха | Вік |
Час, млн рр. тому |
Неогеновий | Пліоценова | П'яченський | 3,600—2,58 |
Занклійський | 5,333—3,600 | ||
Міоценова | Мессінський | 7,246—5,333 | |
Тортонський | 11,63—7,246 | ||
Серравальський | 13,82—11,63 | ||
Лангський | 15,97—13,82 | ||
Бурдігальський | 20,44—15,97 | ||
Аквітанський | 23,03—20,44 |