НЕОАРХЕЙ

[від гр. neos – новий, genos – народження, вік; arhaios – давній] – верхня частина архею. Згідно Міжнародної хроностратиграфічної шкали охоплює інтервал часу 2,8-2,5 млрд рр. тому. Впродовж Н. відбувся біломорський тектонічний цикл, який зумовив формування земної кори континентального типу. З’являється кисневий фотосинтез. Як наслідок, зміна складу атмосфери призвела до екологічної катастрофи в неопротерозої. Розповсюдженими були строматоліти – вапнякові нарости, які утворювались в результаті життєдіяльності колоніальних бактерій. Залишки строматолітів неоархейського віку знайдено в Австралії та Пд. Африці.
Рис. 1. Неоархей у складі архею, згідно ICS (Міжнародної стратиграфічної комісії)
Еонотема (Еон) Ератема (Ера)
Вік (початок-кінець)
млрд років
Архей   Неоархей 2,8 - 2,5
  Мезоархей 3,2 - 2.8
  Палеоархей 3,6 - 3,2
  Еоархей 4,0 - 3,6