1. Процес збільшення об’єму глинистих порід внаслідок вбирання води. 2. Здатність (властивість) глинистих порід збільшувати об'єм при замочуванні. Найбільшу здатність до Н. мають глини монтморилонітового складу, найменшу – каолінітового. Н. має фізико-хімічну природу і зумовлене гідратацією глинистих мінералів та збільшенням відстані між гідратованими частинками, а також між пакетами кристалічних граток мінералів. Кількісно оцінюється об’ємом Н., вологістю Н. та тиском Н. Зумовлює різке зменшення міцності глинистих порід, що приводить до зсувних процесів на схилах, деформацій полотна автошляхів, залізниць, підвалин будівель. Синонім – набрякання порід (ґрунтів). Протилежне - усідання порід (грунтів).