[від м. Монтморійон, Франція – місця знаходження * рос. монтмориллонит; англ. Montmorillonite; нім. Montmorillonit, Fullererde, Giliabit, Stolpenit; фр. Montmorillonite; ісп. Montmorillonita;Stolpenita] – поширений в осадових породах глинистий мінерал групи смектиту, складний водний шаруватий силікат магнію і алюмінію. Формула: (Al,Mg)[(OH)2ISi4O10].(Na,Ca)x.4H2O. Форми виділення: тонкодисперсні, прихованокристалічні, щільні землисті агрегати. Колір білий з сіруватим, коричнюватим і червонуватим відтінком, жовтий, червоний, зелений. Блиск матовий, восковий. Густина 1,7-2,5. Твердість 1-2. На дотик м'який, жирний. Злам щільних агрегатів раковистий. Утворюється переважно в результаті гідротермального метасоматозу або діагенетичних змін вулканічного скла та попелу у водних басейнах, а також перевідкладення та діагенетичних змін продуктів розмиву кір вивітрювання. При замочуванні різко збільшує об’єм, набухає. Головна складова бентонітів (монтморилонітових глин), горизонти яких часто зумовлюють зсувні процеси на схилах. Назва повязана з первинним місцем знахідки поблизу м. Монморійон, Пуату-Шаранта, Франція. Використовується переважно як компонент бурових розчинів, як адсорбент, як бар'єр для грунтових вод.
