[від гр. mios – середній, kainos – новий + гр. epoche – зупинка, визначений час] – перша (нижня) епоха неогенового періоду тривалістю близько 18 млн рр. (23 – 5,3 млн рр. тому). Включає аквітанський, бурдігальський, лангський, серравальський, тортонський і мессінський віки. Виділена відомим британським геологом Ч. Лаєлем (1833). Впродовж М.Е. відбувалася активізація тектонічних процесів. За даними мобілістських палеогеографічних реконструкцій у ранньому міоцені Аравія з’єдналася з Азією, океан Тетіс розділився на західну (Середземне море) та східну частину, що належала до Індійського океану. У пізньому міоцені Пн. Африка і Європа з’єдналися в районі Гібралтару; розпочалося розкриття Чорного моря. Впродовж М.Е. активно формуються рифтогенні системи (Східноафриканська, Байкальська, Рейнська, Ферганська, Джунгарська). В межах України формуються гірські споруди Карпат і Криму, своєрідні залишкові басейни Цн. (Передкарпаття й Закарпаття) та Сх. Паратетісу (пд. та пд.-зх. терени України). Максимум морської трансгресії припадав на сарматський час, коли в Галіційській затоці Паратетісу були поширені рифові споруди (див. Товтри).
Таблиця 1: Міоценова епоха як підрозділ неогенового періоду, згідно ICS (Міжнародної стратиграфічної комісії)
Таблиця 1: Міоценова епоха як підрозділ неогенового періоду, згідно ICS (Міжнародної стратиграфічної комісії)
| Період | Епоха | Вік |
Час, млн рр. тому |
| Неогеновий | Пліоценова | П'яченський | 3,600—2,58 |
| Занклійський | 5,333—3,600 | ||
| Міоценова | Мессінський | 7,246—5,333 | |
| Тортонський | 11,63—7,246 | ||
| Серравальський | 13,82—11,63 | ||
| Лангський | 15,97—13,82 | ||
| Бурдігальський | 20,44—15,97 | ||
| Аквітанський | 23,03—20,44 |