[фр. mineral від давньолат. minera – руда, гр. logos – наука] – геологічна наука про мінерали, яка вивчає особливості їх складу, структури, властивостей, а також природні та техногенні процеси, що зумовлюють їх утворення, розподіл у природі та зміни. Як наука, М. розпочала формування близько 2 тис. рр. тому. Термін „М.” був уведений італійським дослідником Бернардом Цезієм (1636). Завершилось формування М. як науки в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Головною метою М., за проф. Д.П. Григор’євим, є „пізнання природної історії мінерального царства”. Характеризується значним різноманіттям теоретичних і прикладних напрямків (описова, генетична, регіональна, прикладна, техногенна та ін.). За Є.К. Лазаренком, М. нараховує понад 14 тис. термінів. Серед основних завдань М. є: розроблення наукової класифікації мінералів; встановлення закономірних зв’язків між змінами складу, структури, властивостей і умовами утворення та існування в природі; створення наукових основ для пошуків і оцінки родовищ мінеральної сировини; залучення нових видів мінеральної сировини до промислового використання тощо. М. сприяє задоволенню потреб людства у мінеральній сировині.