[від фр. Menilontant – назви місцевості поблизу Парижа] – літостратиграфічний підрозділ олігоцен-міоценових відкладів складчастих Карпат і Передкарпатського прогину. Початково виділена австрійським мінералогом і геологом Ернстом Глокером під назвою «менілітові сланці». Загальна потужність – від десятків метрів до 1200 м. Назва походить від мінералу меніліту - бітумінорзного різновиду опалу, який входить до складу чорних аргілітів. Останні є головною складовою товщі менілітової світи, яка залягає згідно на бистрицькій світі, а перекривається незгідно глинистими відкладами поляницької світи. За літологічними ознаками поділяється на три підсвіти: нижньоменілітову (чорні аргіліти, сірі пісковики потужністю 100-500 м), середньоменілітову або лоп’янецьку (сірі вапнисті аргіліти з прошарками чорних аргілітів, алевролітів, пісковиків потужністю 250-300 м) і верхньоменілітову (темно-коричневі та чорні аргіліти з лінзами сидеритів та прошарками алевролітів та пісковиків потужністю до 1200 м). Викопні рештки: губки, молюски, форамініфери, діатомеї, мшанки, кістяки риб, краби, нумуліти. Найбільш повно відслонюється в межиріччі рік Бистриці Надвірнянської і Стрия. Стратотип знаходиться в с. Верхній Струтинь на р. Чечві в Українських Карпатах. М.С. вважається материнською світою для нафтових і газових родовищ Передкарпаття. Румунські геологи називають відклади менілітово світи "дезоділовими" сланцями".
МЕНІЛІТОВА СВІТА
Рис. 1. Відслонення порід менілітової світи на правому березі р. Опір поблизу м. Сколе Львівської обл. Скибова зона Карпат
Рис. 2. Відслонення шарів порід менілітової світи в руслі річки Опір. Скибова зона Українських Карпат
Рис. 3. Розташування стратотипу Менілітової світи (виділено червоним)