МЕЗОАРХЕЙ

[від гр. mesos – середній arhaios – давній] – третя ера (ератема) архейського еону (еонотеми), яка охоплює часовий інтервал 3,2-2,8 млрд рр. тому. На початку мезоархею остаточно розпався перший суперконтинент Ваальбара. У межах мезоархею (2,95-2,9 млрд рр.) виділяють Каапвальське зледеніння (друга назва - Понгола). За викопними рештками встановлено, що у М. на Землі вже існували колоніальні бактерії, які утворювали вапнякові нарости – строматоліти. Також з мезоархеєм пов'язують появу перших на Землі коралових рифів.
Рис. 1. Мезоархей у складі архею, згідно ICS (Міжнародної стратиграфічної комісії)

Еонотема (Еон)	Ератема (Ера)	Вік (початок-кінець) млрд років
Архей	Неоархей	2,8 - 2,5
	Мезоархей	3,2 - 2,8
	Палеоархей	3,6 - 3,2
	Еоархей	4,0 - 3,6