[від гр. mastos – перса, сосок; odus – зуб] – вимерлий хоботний ссавець, що був поширений в неогені та на початку четвертинного періоду (Європа, Азія, Пн. Америка, Пн. Африка). Мав розвинуті верхні (іноді прямі), а також (на відміну від слонів) нижні бивні. Назва „М.” пов’язана із характерною сосковидною формою зубів.
