[від гр. mantion – широка довга одежа у вигляді плаща] – внутрішня геосфера Землі, яка розміщена між земною корою (межа Мохоровичича на глибині від декількох км в океанах до 75 км в складчастих зонах материків) і ядром (межа Віхерта-Гутенберга на глибині близько 2900 км). Поняття введено нім. геофізиком Е. Віхертом (1896). Складає 83% об’єму і 67% маси Землі. Поділяється на верхню і нижню М.З. з межею на шарі Голіцина, розташованому на глибинах 700-900 км. Складена переважно ультраосновними породами: перовскітами, перидотитами (лерцолітами, гарцбургітами, верлітами, піоксенітами, дунітами), а також в меншій мірі основними породами - еклогітами. В межах М.З. відбуваються складні фізичні та хімічні процеси, які зумовлюють тектонічні рухи, землетруси, магматизм тощо. Через М.З. відбувається обмін речовиною, енергією та інформацією між ядром і земною корою (див. плюми).
