[від гр. magnetis – магніт] – здатність гірських порід намагнічуватись під впливом магнітного поля. Залежить від кількості включень феромагнітних мінералів (магнетиту, титаномагнетиту, піротину та ін.). М.С.П. може бути як позитивною, так і негативною. Негативну сприйнятливість мають породи, складені діамагнетиками. Вони намагнічуються проти при-родного магнітного поля. До діамагнетиків належать золото, срібло, цинкові, берилієві руди, вода та ін. Позитивну М.С.П. мають породи, складені парамагнетиками і феромагнетиками. На відміну від діамагнетиків вони на-магнічуються за полем. Парамагнетиками є породи із значним вмістом кальцію, магнію, платини, урану та ін. Феромагнетиками є породи з мінералами заліза і нікелю (магнетитом, гематитом, піротином, нікеліном, пентландитом та ін.). Найбільш високими значеннями М.С.П. характеризуються залізисті кварцити (до 0,2). В інтрузивних породах М.С.П. зростає від кислих до основних (для гранітів – до 10-5, для габро досягає 10-2). У метаморфічних породах М.С.П. порівняно невелика – не перевищує 5•10-6. Найменшими значеннями М.С.П. характеризуються хемогенні осадові породи (до 3•10-7).