[естон. glint від данськ. klint – обрив, урвище] - геологічне утворення, протяжний обрив структурного плато, складений осадовими породами та сформований під впливом переважно денудації (частіше абразії). Є регіональною межею розповсюдження осадової товщі порід відповідного етапу геологічної історії. Характерні висоти 30-40 м, протяжність - від 6 км (Мьонський глінт) до 1200 км (Балтійсько-Ладозький) глінт.
Поняття характерне для прибалтійського регіону. Назва «глінт» використовується переважно в Росії, тоді як її аналог «klint» - в англомовних публікаціях Данії, Естонії, Швеції.
За географічною та стратиграфічною прив’язкою виділяють Балтійсько-Ладозький або Балтійський (ордовицький) глінт, Валдайсько-Онезький (карбоновий) глінт, Ільменський (девонський) глінт, Монтський (крейдовий) глінт, Стевнс-глінт (крейдовий), Бовб’єрг-глінт (четвертинний гляціальний), Північно-Естонський (кембрійсько-ордовицький) глінт та інші. Найповніший розріз товщі порід палеозойської системи має Балтійсько-Ладозький (Балтійський) глінт. Завдяки численним якісним відслоненням має неабияку пізнавальну цінність.
Поняття характерне для прибалтійського регіону. Назва «глінт» використовується переважно в Росії, тоді як її аналог «klint» - в англомовних публікаціях Данії, Естонії, Швеції.
За географічною та стратиграфічною прив’язкою виділяють Балтійсько-Ладозький або Балтійський (ордовицький) глінт, Валдайсько-Онезький (карбоновий) глінт, Ільменський (девонський) глінт, Монтський (крейдовий) глінт, Стевнс-глінт (крейдовий), Бовб’єрг-глінт (четвертинний гляціальний), Північно-Естонський (кембрійсько-ордовицький) глінт та інші. Найповніший розріз товщі порід палеозойської системи має Балтійсько-Ладозький (Балтійський) глінт. Завдяки численним якісним відслоненням має неабияку пізнавальну цінність.
