СЕКВЕНЦІЯ

[від англ. sequenceпослідовність] – основний регіональниий секвенс-стратиграфічний підрозділ; регіональне геологічне (літологічне) тіло у вигляді великого седиментаційного циклу (комплексу), утворення якого зумовлено циклічними коливаннями рівня басейну седиментації. Це послідовність генетично пов’язаних та фаціально близьких відкладів, які обмежені знизу і зверху поверхнями згідного (безперервного) чи незгідного (з перервою у часі) залягання. Кожна С. утворюється за один повний цикл зміни рівня моря між двома низькими рівнями (стояннями) басейну. Зміни відносного рівня моря є результатом трьох головних чинників: евтазії, вертикальних тектонічних рухів та інтенсивності надходження матеріалу в басейн седиментації. Періодичні зміни рівня океану і тектонічні рухи змінюють положення берегової лінії і зумовлюють циклічність відкладів у межах С. Виділяють наступні парагенетичні ряди фацій або системні тракти у межах кожної С.: 1) тракт низького стояння рівня океану і надлишкового осадконакопичення, коли матеріалу з областей зносу надходить більше, ніж звільняється простору для його накопичення; седиментаційна система при цьому зміщується до центру морського басейну; 2) трансгресивний тракт, що формується за умови зміни характеру коливальних рухів, коли швидкість надходження матеріалу дорівнює швидкості прогинання дна басейну; седиментаційна система нарощується догори; 3) тракт високого стояння рівня океану, коли прогинання дна басейну не компенсується осадконакопиченням; седиментаційна система зміщується в напрямку суходолу.
Рис. 1. Зміна системних трактів у межах секвенції