ЛЬОДОВИКОВА ЕПОХА

[від гр. epoche – зупинка, визначений час] – відрізок часу в геологічній історії Землі, який характеризується значним похолоданням клімату, розвитком материкових зледенінь, формуванням льодовикових (гляціальних) та водно-льодовикових (флювіогляціальних) відкладів. У четвертинному періоді виділяють п’ять льодовикових епох: дунай, гюнц, міндель, рис та вюрм (за альпійською шкалою). В межах Східноєвропейської платформи останнім трьом відповідають окська (міндель-II), дніпровська (рис-I), московська (рис-II) та валдайська (вюрм) льодовикові епохи. Синоніми – зледеніння, гляціал.