Євген Костянтинович Лазаренко (13(26).12.1912 - 1.01.1979) - видатний український геолог-мінералог, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, академік АН УССР, заслужений діяч науки УССР, почесний член Російського мінералогічного товариства, почесний доктор «Honoris Causa» університету ім. Марії Кюрі-Склодовської в Любліні (Польща), член Болгарського геологічного товариства, дійсний член товариства мінералогії і геології Чехословацької академії наук, Мінералогічного товариства Великобританії і Ірландії, почесний член Наукового товариства ім. Тараса Шевченка.
Народився 13(26) грудня 1912 р. у Харкові. Закінчив (1934) геолого-географічний факультет Харківського університету. Після навчання в аспірантурі працював викладачем у Воронезькому університеті (від 1938 - доцент). У 1942-1944 роках - науковий співробітник Уральського філіалу АН СРСР (м. Свердловськ). Від 1944 до 1969 р. - у Львівському університеті ім. І. Франка: доцент (від 1944), професор (від 1948), завідувач кафедри мінералогії (1944-1969), перший декан геологічного факультету (1945-1949), проректор (1949-1951), ректор (1951-1963). Директор (1969-1971) Інституту геологічних наук АН УРСР, від 1972 - завідувач відділу Інституту геохімії і фізики мінералів АН УРСР. У 1970-1979 роках був президентом Українського мінералогічного товариства, а у 1971-1979 - віце-президентом Всесоюзного мінералогічного товариства Академії Наук CРCP.
Євген Лазаренко є українським корифеєм мінералогії. Немає жодної проблеми мінералогії, у вирішенні якої він не брав участі безпосередньо або опосередковано.
За результатами досліджень опубліковано понад 300 грунтовних статей, 10 класичних монографій, найкращі для свого часу підручники з мінералогії (шість видань: три російською, два українською і одне китайською мовами), великий тримовний мінералогічний словник (співавтор О.М. Винар, 1975).
Найважливішим є внесок Євгена Лазаренка у розвиток регіональної мінералогії. За його участю і редакцією вийшли в світ вісім класичних монографій: "Мінералогія вивержених комплексів Західної Волині" (1960); "Мінералогія осадочних утворень Прикарпаття" (1962); "Мінералогія Закарпаття" (1963); "Мінералогія Поділля" (1969); "Мінералогія і генезис камерних пегматитів Волині" (1973); "Мінералогія Донецького басейну" (у двох частинах) (1975); "Мінералогія Криворізького басейну" (1977); "Мінералогія Приазов’я" (1981). За його редакцією видано Металогенічну карту Карпат масштабу 1:1000000. Важливою працею прикладного змісту є монографія у співавторстві з Д.Н. Коваленком “Агрономічні руди України” (1966).
Класичною є остання його книга “Досвід генетичної класифікації мінералів” (1979), яку він уже не побачив.
Євгену Лазаренку належить відкриття нових мінералів - тарасовіту і донбаситу.
Лазаренко Є.К. сформував потужну українську мінералогічну школу, яка донині плідно функціонує.
Євгену Лазаренку належить відкриття нових мінералів - тарасовіту і донбаситу.
Лазаренко Є.К. сформував потужну українську мінералогічну школу, яка донині плідно функціонує.