[від якут. киһилеех – місце, що має людину; киhи – людина] – місцева назва (Якутія) високих скельних стовпоподібних останців чудернацької форми, утворених в результаті кріогенного вивітрювання. Височать на поверхні плоских гір. Складені скельними міцними породами, переважно гранітоїдами. Дістали назву за схожість форми із постаттю людини. Стовпи утворились на вершинах скель в результаті криогенного вивітрювання в умовах низьких і змінних температур, а також вітру. Ці фактори зумовлювали появу в породі морозобійних тріщин, розколювання і формування стовпоподібних останців. Зустрічаються на островах Стовповий у морі Лаптєвих і Чотирьохстовповий у Східно-Сибірському морі, а також на о. Великий Ляховський. Також кигиляхи розміщені на вершині гори Киселях-Тас (на березі р. Алазея – 100 км від узбережжя Східно-Сибірського моря). Найбільше кигиляхів на Кисиляхському хребті, що є складовою хребта Черського. Вздовж усього вододілу розміщено безліч стовпів висотою до 30 м, які іноді утворюють непрохідні лабіринти. Кигиляхи зустрічаються також у Забайкаллі. У Казахстані подібні форми мають місцеву назву койтас.
