[від гр. кrios – холод, лід] - низькотемпературний вулкан, який в умовах низьких температур кріолітозони вивергає воду, аміак, метан - як в рідкому (кріолава), так і в газоподібному стані. Поняття виникло у межах планетарної геології для описування різновидів вулканів, що були зафіксовані на деяких планетах та астероїдах Сонячної системи в холодних умовах. На Землі прояв кріовулканізму був зафіксований у 2014 р. на півострові Ямал недалеко від Бованеньківського газового родовища. Там було виявлено незвичне геологічне утворення – кратер діаметром 20 м і глибиною близько 50 м. За результатами досліджень група вчених із Московського державного університету у 2018 р. опублікувала статтю Cryovolcanism on the Earth: Origin of a Spectacular Crater in the Yamal Peninsula (Russia) в журналі Scientific Reports, в якій обґрунтовується кріовулканічна природа виверження і формування кратера. Пропонується наступний механізм виверження кріовулкана: у глибокому талику під термокарстовим озером накопичується газ біогенного походження – в результаті його тиску на місці озера виникає пагорб пучення (гідролаколіт). Згодом під впливом гідростатичного тиску, що виникає внаслідок замерзання і танення льоду мерзлоти вуглекислий газ вибухає, і розпочинається виверження води і талих порід, яке може тривати впродовж доби. Після вибуху утворюється кратер, оточений валом. Подібні об’єкти (кріовулкани) відомі у межах Сонячної системи на Трітоні (супутник Нептуна), Церері (карликова планета), Енцеладі (супутник Сатурна), Європі і Ганімеді (супутники Юпітера), Плутоні (карликова планета).
КРІОВУЛКАН
Рис.1. Кратер кріовулкана на п-ві Ямал (зверху) та праворуч знизу, а також фото пагорба пучення (2013 р.) на місці виверження (знизу ліворуч)
Рис. 2. Схема механізму (стадії) виверження кріовулкана на Землі: довибухова (А), пневматична (В), гідравлічна (С) та фреатична (D) стадії кріогенного виверження