Лев Борисович Розовський (1914 - 22.09.1978) - видатний український геолог, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, засновник одеської наукової школи інженерної геології.
Народився у 1914 р. у м. Бобруйську Могилівської області Білоруської РСР. У 1937 р. закінчив Дніпропетровський гірничий інститут. Працював у пошукових партіях Гідроенергопроекту системи Держплану СРСР. Від 1946 р. до дня смерті (22 вересня 1978 р.) працював в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова.
У 1959 р. заснував Проблемну науково-дослідну лабораторію інженерної геології узбережжя моря, водосховищ і гірських схилів.
У 1964 р. захистив докторську дисертацію на тему: «Вопросы теории геологического подобия і применения природных аналогов в инженерной геологи».
У 1972 р. заснував кафедру інженерної геології та гідрогеології, яку очолював до дня смерті.
Був організатором і впродовж тривалого часу керівником досліджень щодо проблем переробки берегів водосховищ, інженерно-геологічного моделювання та морської інженерної геології.
Першим заклав основи теорії геологічної подібності в інженерній геології, активно застосував методи природних аналогів і кількісних прогнозів в інженерній геодинаміці.
Є одним із засновників науково-пошукових інженерно-геологічних робіт у межах північно-західного шельфу Чорного моря. Під його керівництвом впродовж 1965-1975 років був проведений комплекс геолого-літологічних і геоморфологічних робіт в шельфовій зоні Чорного моря між гирлами Дунаю і Дніпра. А від початку 70-х років 20 ст. морські інженерно-геологічні дослідження проводились не тільки в межах акваторії Азово-Чорноморського басейну, а й у Атлантичному і Індійському океанах на науково-дослідницьких суднах «Одеський університет», «Мечников», «Антарес».
Найважливіші наукові праці пов’язані з розробкою теорії геологічної подібності та методологічних основ моделювання і прогнозування геологічних процесів, перш за все, в межах берегової зони морів і водосховищ.
Автор понад 100 наукових праць, серед яких відомі широкому колу спеціалістів монографії: «Вопросы теории геологического подобия и применения натурных моделей: Альбом аналогов для прогноза переработки лессовых берегов водохранилища (1962), «Вопросы теории геологического подобия и моделирования” (1969), «Физико-механические свойства донных осадков Чорного моря» (1981), «Инженерно-геологические прогнозы и моделирование» (1987).
Народився у 1914 р. у м. Бобруйську Могилівської області Білоруської РСР. У 1937 р. закінчив Дніпропетровський гірничий інститут. Працював у пошукових партіях Гідроенергопроекту системи Держплану СРСР. Від 1946 р. до дня смерті (22 вересня 1978 р.) працював в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова.
У 1959 р. заснував Проблемну науково-дослідну лабораторію інженерної геології узбережжя моря, водосховищ і гірських схилів.
У 1964 р. захистив докторську дисертацію на тему: «Вопросы теории геологического подобия і применения природных аналогов в инженерной геологи».
У 1972 р. заснував кафедру інженерної геології та гідрогеології, яку очолював до дня смерті.
Був організатором і впродовж тривалого часу керівником досліджень щодо проблем переробки берегів водосховищ, інженерно-геологічного моделювання та морської інженерної геології.
Першим заклав основи теорії геологічної подібності в інженерній геології, активно застосував методи природних аналогів і кількісних прогнозів в інженерній геодинаміці.
Є одним із засновників науково-пошукових інженерно-геологічних робіт у межах північно-західного шельфу Чорного моря. Під його керівництвом впродовж 1965-1975 років був проведений комплекс геолого-літологічних і геоморфологічних робіт в шельфовій зоні Чорного моря між гирлами Дунаю і Дніпра. А від початку 70-х років 20 ст. морські інженерно-геологічні дослідження проводились не тільки в межах акваторії Азово-Чорноморського басейну, а й у Атлантичному і Індійському океанах на науково-дослідницьких суднах «Одеський університет», «Мечников», «Антарес».
Найважливіші наукові праці пов’язані з розробкою теорії геологічної подібності та методологічних основ моделювання і прогнозування геологічних процесів, перш за все, в межах берегової зони морів і водосховищ.
Автор понад 100 наукових праць, серед яких відомі широкому колу спеціалістів монографії: «Вопросы теории геологического подобия и применения натурных моделей: Альбом аналогов для прогноза переработки лессовых берегов водохранилища (1962), «Вопросы теории геологического подобия и моделирования” (1969), «Физико-механические свойства донных осадков Чорного моря» (1981), «Инженерно-геологические прогнозы и моделирование» (1987).
Серед учнів Л.Б. Розовського - відомі вчені, професори І.П. Зелінський, В.М. Воскобойніков, Є.А. Черкез, Є.Г. Коніков, та ін.
Рис. 1. Розовський Л.Б. - видатний вчений-геолог, професор,
засновник одеської наукової школи інженерної геології