Никифор Дмитрович Борисяк (15(27).03.1817 - 18(30).03.1882) - видатний український геолог, природознавець, професор, фундатор геологічної школи Харківського університету.
Народився 15 (27) березня 1817°р. у с.°Риги Полтавської губернії. У 1838°р. закінчив медичний факультет Харківського університету. У 1839-1841°рр. пройшов стажування з мінералогії, геогнозії (геології) та палеонтології у Санкт-Петербурзькому університеті, Швеції, Норвегії, на Уралі. По закінченню стажування у 1843°р. був призначений ад’юнктом кафедри мінералогії і завідувачем Мінералогічним музеєм Харківського університету. Ступінь магістра одержав у 1847°р., у 1852°р. призначений екстраординарним професором, у 1954°р. одержав ступінь доктора природничих наук, 1957°р. призначений ординарним професором кафедри мінералогії і геогнозії (геології).
Вивчав геологічну будову, корисні копалини, підземні води і ґрунти України. Обґрунтував положення про розповсюдження кам’яновугільних товщ західніше складчастої споруди Донбасу, дослідив хімічний склад ґрунтів, встановив межі розповсюдження чорноземів території України (1854, 1857). Вперше дослідив геологію Харківського артезіанського басейну, обґрунтував можливість використання підземних артезіанських вод для водопостачання м.°Харкова (1862). Склав орогідрографічну і геологічну карту Харківської губернії.
Борисяк°Н.Д. є засновником Харківської школи геологів. Завдяки його зусиллям в університеті були впроваджені регіонально-геологічний та гідрогеологічний напрямки досліджень. Він виховав цілу плеяду талановитих вчених, серед яких А.С.°Бріо, І.Ф.°Леваковский, А.В. Гуров стали професорами Харківського університету. Його онук О.О. Борисяк став видатним геологом і палеонтологом.
