ТУТКОВСЬКИЙ ПАВЛО АПОЛЛОНОВИЧ

Павло Аполлонович Тутковський (01.03.1858 - 03.06.1930) - видатний український геолог-дослідник, доктор мінералогії і геогнозії, доктор географії, професор, академік Української академії наук, один із основоположників геології і географії України.
Народився 1 березня 1858 року в селищі Липовці теперішньої Вінницької області. Випускник (1882) природничого відділення фізико-математичного факультету Київського університету. Був залишений на кафедрі геології та мінералогії для підготовки до професорського звання.
П.А. Тутковський починав як мінералог. У перших експедиціях по Україні він здійснював петрографічний опис порід Українського кристалічного масиву. Зокрема, один із перших описав мікроскопічний склад гранітів Київщини. За дорученням Київського товариства природознавців молодий учений упродовж 1884–1902 рр. проводив геологічні дослідження в тодішніх Волинській, Гродненській, Катеринославській, Київській, Подільській, Таврійській і Херсонській губерніях. Захоплюється вивченням викопної мікрофауни і вперше в Росії друкує близько 20 оригінальних праць з цього питання. Водночас  вивчає підземні води України і 1895 року подає свій проект водопостачання Києва. Саме завдяки йому Київ став одним з перших європейських міст, що забезпечило себе артезіанською водою.
На прохання акад. О.П. Карпінського П. Тутковський проводив геологічне знімання 16-го аркуша Десятиверстної карти північно-західної частини України. Роботи на Волині привели П. Тутковського до висновку про велике плейстоценове зледеніння, еолове походження лесу, про існування в Північній півкулі післяльодовикових пустель і походження неолітичних культур. Працями в галузі плейстоценового зледеніння П. Тутковський здобув ім’я одного з найвидатніших гляціологів світу. Багато уваги він приділяв дослідженню четвертинних відкладів. Його по праву вважають основоположником четвертинної геології. Вчений багато зробив для вивчення різноманітних корисних копалин України та геологічної будови Білорусії.
Наукова громадськість високо оцінила геологічні наукові праці вченого. Його обирають почесним членом Київського товариства природознавців (1883), дійсним членом Петербурзького мінералогічного товариства (1886),  членом Бельгійського товариства геології, гідрогеології і палеонтології (1888), почесним членом товариства любителів природознавства, антропології та етнографії при Московському університеті (1889). За праці в галузі мінералогії і геології нагороджений золотою медаллю ім. проф. Рахманінова від Київського університету (1889),  золотою медаллю Московського товариства любителів природознавства (1909).
Разом з В. Вернадським, Д. Багалієм та іншими він брав активну участь у роботі Комісії з підготовки до заснування Української академії наук (УАН), був одним з перших 12 дійсних членів УАН. П. Тутковський очолив фізико-математичний відділ УАН, а 1919 р. організував кафедру геології й геологічний кабінет. У 1924-1926 рр. - керівник науково-дослідної кафедри геології при УАН, яка була реорганізована 1926 р. в науково-дослідницький інститут, що у 1930 р. був переданий до Академії наук України.
Значна заслуга П. Тутковського і в розвитку української наукової природничої термінології. У 20-х рр. він очолював геологічну секцію природничого відділу Інституту наукової мови при УАН, який займався підготовкою до видання української геологічної термінології. Секція провела значну роботу з підготовки та видання “Словника геологічної термінології”.
П. Тутковський брав активну участь і в організації Всенародної бібліотеки УАН (нині це Національна бібліотека АН України ім. В.І. Вернадського). 1925 р. він заснував Геологічний музей у Києві, який 1928 р. декретом Раднаркому перейменовано на Національний геологічний музей УРСР.
У 1920-і роки П.А. Тутковському вдалося згуртувати колектив геологів, які багато зробили для розвитку геологічних наук в Україні в наступні десятиліття. До його наукової школи можна віднести відомих українських геологів: В.В. Різниченка, В.І. Крокоса, О.В. Красовсько го, Ф.М. Полонського, П.І. Василенка, Н.В. Піменову, Я.Ф. Лепченка, Ю.Г. Дубягу, В.Г. Бондарчука, А.В. Закревську, О.К. Каптаренко–Чорноусову, Л.Г. Ткачука, А.Н. Козловську, Г.М. Коровниченка, Л.З. Наливайка та ін.
Наукові праці П.А. Тутковського присвячені мінералогії, петрографії, палеонтології, стратиграфії, ґрунтознавству, регіональній і динамічній геології, четвертинним відкладам і проблемам четвертинного періоду, гідрогеології, корисним копалинам, геоморфології, фізичній географії, етнографії та етнології,  крає- і ландшафтознавству. Автор першого українського словника геологічної термінології.
Характерною особливістю наукової творчості П.А. Тутковського було те, що більша частина його багатющої спадщини (він опублікував понад 1000 праць) була присвячена Україні. Тому В.І. Вернадський називав П.А. Тутковського «кращим знавцем неорганічної природи України».
Рис. 1. Тутковський Павло Аполлонович - видатний український геолог, один із фундаторів Української академії наук, Національного геологічного музею