Іван Ілліч Чебаненко (31.03.1925 - 27.06.2012) - видатний український вчений геолог-тектоніст, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, академік НАН України, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
Народився 31 березня 1925 р. у с. Матвіївка (нині – в межах м. Миколаїв). У 1953 р. закінчив геологічний факультет Одеського університету і два роки працював геологом у Донбасі у Ворошиловградському гірничому окрузі. У 1955–1957 рр. навчався в аспірантурі Інституту геологічних наук АН УССР, де під керівництвом акад. В.Г. Бондарчука підготував кандидатську дисертацію на тему "Тектоніка Лисичанського підняття північно-західної окраїни Донецького кряжа" та успішно захистив її у 1958 р.
Впродовж 1958-1960 рр. працює у Чехословаччині, де бере участь у пошуках уранових робовищ. З 1960 р. - в Інституті геологічних наук: науковий співробітник (1960 – 1972 рр.), перший заступник директора з наукової роботи (1972 – 1973 рр., 1975 – 1978 рр.), завідувач лабораторії (1973 – 1975 рр.), завідувач відділу геотектоніки (1978 – 2002 рр.), радник при дирекції ІГН НАН України (2002-2012).
У червні 1974 р. захистив докторську дисертацію на тему "Регіональні розломи України, закономірності їх розміщення та значення для пошуків родовищ корисних копалин". У 1979 р. його обрано членом-кореспондентом за спеціальністю "Геологія та геофізика". У 1982 р. він став академіком Національної академії наук України за спеціальністю "Геологія".
Як геолог-тектоніст, І.І. Чебаненко став широко відомим після опублікування монографій "Основные закономерности разломной тектоники земной коры" (1963 р.), "Проблемы складчатых поясов земной коры (в свете блоковой тектоники)" (1964 р.), "Розломна тектоніка України" (1966 р.), "Розломи Землі" (1969 р.), "Теоретические аспекты тектонической делимости земной коры" (1977 р.), в яких висвітлювалися проблеми утворення планетарних розривних і складчастих деформацій земної кулі. Складені ним уперше в світі карти розломів континентів і океанів дозволили зробити висновок про існування закономірної мережі (сітки) розломів літосфери Землі.
За участь у відкритті (на основі неорганічної гіпотези) принципового нового об'єкта пошуків родовищ нафти і газу як джерела розширення паливно-енергетичної бази України І. І. Чебаненка разом з колегами було відзначено у 1992 р. Державною премією України в галузі науки і техніки.
Іван Ілліч – автор понад 220 наукових публікацій, серед яких 16 монографій. Половина з них присвячена теоретичним проблемам будови літосфери та її розвитку в геоісторичному аспекті. Не менш важливі його праці з питань розломної тектоніки та її ролі в утворенні і формування родовищ нафти і газу,
Вчений активно працював з науковою молоддю, підготував чотири доктори та 10 кандидатів наук.
Див. також: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D0%BD...,
Впродовж 1958-1960 рр. працює у Чехословаччині, де бере участь у пошуках уранових робовищ. З 1960 р. - в Інституті геологічних наук: науковий співробітник (1960 – 1972 рр.), перший заступник директора з наукової роботи (1972 – 1973 рр., 1975 – 1978 рр.), завідувач лабораторії (1973 – 1975 рр.), завідувач відділу геотектоніки (1978 – 2002 рр.), радник при дирекції ІГН НАН України (2002-2012).
У червні 1974 р. захистив докторську дисертацію на тему "Регіональні розломи України, закономірності їх розміщення та значення для пошуків родовищ корисних копалин". У 1979 р. його обрано членом-кореспондентом за спеціальністю "Геологія та геофізика". У 1982 р. він став академіком Національної академії наук України за спеціальністю "Геологія".
Як геолог-тектоніст, І.І. Чебаненко став широко відомим після опублікування монографій "Основные закономерности разломной тектоники земной коры" (1963 р.), "Проблемы складчатых поясов земной коры (в свете блоковой тектоники)" (1964 р.), "Розломна тектоніка України" (1966 р.), "Розломи Землі" (1969 р.), "Теоретические аспекты тектонической делимости земной коры" (1977 р.), в яких висвітлювалися проблеми утворення планетарних розривних і складчастих деформацій земної кулі. Складені ним уперше в світі карти розломів континентів і океанів дозволили зробити висновок про існування закономірної мережі (сітки) розломів літосфери Землі.
За участь у відкритті (на основі неорганічної гіпотези) принципового нового об'єкта пошуків родовищ нафти і газу як джерела розширення паливно-енергетичної бази України І. І. Чебаненка разом з колегами було відзначено у 1992 р. Державною премією України в галузі науки і техніки.
Іван Ілліч – автор понад 220 наукових публікацій, серед яких 16 монографій. Половина з них присвячена теоретичним проблемам будови літосфери та її розвитку в геоісторичному аспекті. Не менш важливі його праці з питань розломної тектоніки та її ролі в утворенні і формування родовищ нафти і газу,
Вчений активно працював з науковою молоддю, підготував чотири доктори та 10 кандидатів наук.
Див. також: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D0%BD...,