[від гр. paradeigma - приклад, зразок] - сукупність теоретичних і методологічних положень, прийнятих науковим товариством на відповідному етапі розвитку науки. Використовується в якості зразка, моделі, стандарту для наукових досліджень, інтерпретації, оцінки і систематизації наукових даних, для осмислення і вирішення задач, що виникають у процесі пізнання. Один із фундаторів цього поняття американський вчений Томас Кун виділив наступні риси парадигми: 1. Привабливість і широке визнання серед великої кількості вчених. 2. Використання однакових правил і стандартів наукової практики в межах парадигми. 3. Результати досліджень одержуються в одному форматі; висновки, отримані представником даної парадигми повторюють, узагальнюють або спростовують висновки попередників. накопичення знань можливе лише в межах відповідної парадигми. 4. У межах конкретної парадигми задачі вирішуються шляхом доведення, спираючись на досягнення попередників. 5. У межах парадигми існує необхідність постійного спілкування колег-вчених. В геології до 60-70 рр. XX ст. панувала геосинклінальна (геосинклінално-орогенно-платформна) геотектонічна парадигма, на зміну якої прийшла парадигма тектоніки літосферних плит. З початку XXI ст. відбувається формування нової геотектонічної парадигми, яка ще не має власної назви.