Рівнинні або майже рівнинні, переважно денудаційні поверхні різного рангу і віку в горах і на платформах, що сформувалися в умовах переважання екзогенних процесів над ендогенними (переважно тектонічними) деформаціями товщ земної кори. Для їх формування необхідний відносний тектонічний спокій (відсутність або малі швидкості висхідних рухів). Вирівнювання рельєфу, або планація (від лат. piano — вирівнювання), відбувається шляхом поступового знищення нерівностей різного генезису (ендогенного і екзогенного) внаслідок спільної дії денудації в областях підняття і акумуляції в областях опускання. В результаті піднятий розчленований рельєф стає рівнинним. Виділяють два шляхи вирівнювання рельєфу суші: пенепленізація (за В. Дейвісом) і педипленізація (за В. Пенком). Вони можуть діяти одночасно або змінювати один одного в часі. Незалежно від того, як відбувається вирівнювання рельєфу - зверху (пенепленізація) чи збоку (педипленізація), воно завжди спрямоване від річкових долин і морських узбережь до вододільних просторів. Головним чинником вирівнювання рельєфу є процес денудації, який залежить від кліматичних умов. У гумідному тропічному кліматі переважають хімічне вивітрювання і тропічна соліфлюкція, у помірних гумідних умовах значну роль відіграють флювіальні процеси, в аридних областях активне фізичне вивітрювання поєднується з водною і еоловою денудацією, а в холодних полярних і субполярних областях велике значення мають льодовикові і кріогенні процеси. Максимальна швидкість денудації характерна для вологих (гумідних) холодних (полярних) областей, до того ж в горах вона в 2-5 рази перевищує денудацію на рівнинах. Мінімальні швидкості формування поверхонь вирівнювання характерні для сухих жарких рівнинних областей. Вважається, що для повної денудації (вирівнювання) високої гірської системи необхідно від 60 до 160-180 млн років. До основних генетичних типів П.В. належать пенеплени, педименти, педиплени та інші, переважно ерозійно-денудаційні поверхні. П.В. характерні як для платформних, так і для складчастих областей. П.В. розглядаються як початкові і кінцеві форми рельєфу кожного геоморфологічного циклу його розвитку.