[від гр. lampros – блискучий] – загальна назва для групи багатих калієм і магнієм лампрофірових вулканічних або гіпабісальних магматичних порід основного або ультраосновного складу. Складені мінералами: олівіном, діопсидом, флогопітом, лейцитом, амфіболом, ортопіроксеном, санідином і склом. В якості акцесорних присутні апатит, шпінель, ільменіт, алмаз та ін. Вміщують також ксеноліти і ксенобласти верхньомантійного походження, Rb, Sr, Nb, Pb, Th, U, елементи рідкісних земель. Л. утворюють невеликі за об’ємом тіла, дайки і трубки, які порівняно легко руйнуються і вивітрюються. Описані лампроїтові лави і лампроїтові туфи. Відомо лише 24 області в світі, де знайдені Л. – їх загальний об’єм не перевищує 100 км3. Зустрічаються Л. як на давніх платформах, так і в складчастих поясах. Часовий інтервал – від 1,4 млрд рр. до 56 тис. рр. тому. Утворення лампроїтових магм пов’язують із частковим плавленням літосферної мантії на глибинах понад 150 км. У великій кількості Л. виявлені в провінції Кімберлі у Зх. Австралії. Л. є алмазоносними породами. Лапроїтова магма, як і кімберлітова, розглядається як транпортер алмазів з глибин мантії до поверхні. Родовище лампроїтової трубки Аргайл у Зх. Австралії має найбільші запаси алмазів у світі. На території України в межах Українського щита також виявлено ряд лампроїтових трубок.