[від лат. lavere – мити, прати] – 1. Силікатний розплав, розжарена рідка або в’язка маса, що витікає чи вижимається на поверхню Землі при виверженні вулкана. В давнину лавою називали грязьові потоки. Відрізняється від магми відсутністю ряду летких компонентів. Найбільш розповсюджені основні базальтові Л., які на виході мають високу (до 1100-12000С) температуру і малу в’язкість. Такі рідкі рухомі Л. течуть із значною швидкістю (до 60 км/год) навіть при невеликих кутах нахилу поверхні. В умовах слабкорозчленованого рельєфу утворюються величезні за площею лавові покриви (трапи). Серед базальтових Л., залежно від умов застигання виділяють пахоехое-лави (канатні, хвилясті), аа-лави (брилові, уламкові шлаково-брилові), піллоу-лави (кульові, подушкові). Більш кислі, в’язкі і низькотемпературні лави андезитового, дацитового, ріолітового складу утворюють порівняно короткі й потужні потоки. Вже застиглу Л., яка утворила ефузивну породу, також часто називають лавою. 2. Підземна гірнича виробка (див. лава гірнича).