ЛАВА

[від лат. lavere – мити, прати] – 1. Силікатний розплав, розжарена рідка або в’язка маса, що витікає чи вижимається на поверхню Землі при виверженні вулкана. В давнину лавою називали грязьові потоки. Відрізняється від магми відсутністю ряду летких компонентів. Найбільш розповсюджені основні базальтові Л., які на виході мають високу (до 1100-12000С) температуру і малу в’язкість. Такі рідкі рухомі Л. течуть із значною швидкістю (до 60 км/год) навіть при невеликих кутах нахилу поверхні. В умовах слабкорозчленованого рельєфу утворюються величезні за площею лавові покриви (трапи). Серед базальтових Л., залежно від умов застигання виділяють пахоехое-лави (канатні, хвилясті), аа-лави (брилові, уламкові шлаково-брилові), піллоу-лави (кульові, подушкові). Більш кислі, в’язкі і низькотемпературні лави андезитового, дацитового, ріолітового складу утворюють порівняно короткі й потужні потоки. Вже застиглу Л., яка утворила ефузивну породу, також часто називають лавою. 2. Підземна гірнича виробка (див. лава гірнича).
Рис. 1. Потоки напівзастиглої лави на Великому острові Гавайських островів
Рис. 2. Лавовий потік зустрічається з морською водою. Гавайський вулканічний національний парк.
Рис. 3. Пахое-хое лава вулкана Кілауеа. Гаваї