1. Конусоподібні утворення над гідротермальними джерелами в межах рифтових зон океанічного дна, що мають вигляд високих (до 60 м і більше) конічних труб, над жерлами яких піднімаються хмари чорного або білого кольору. Складені осадженими з гідротерм сульфідами, сульфатами та оксидами металів, аморфним кремнеземом. 2. Гідротермальні джерела (температура до 320-3700С), приурочені до осьових рифтових зон серединно-океанічних хребтів. Ззовні мають вигляд конічних труб, із жерл яких піднімаються хмари, складені тонкодисперсними сполуками C, H, O, P, Fe, Mn, S, Cu, Ni, Mg, Ca, Si, Zn, Na. Залежно від кольору (складу) виверження К. поділяються на чорні і білі. В межах впливу К. відбувається активне рудоутворення. Відклади сульфідів, кремнезему та ін. мінералів навколо К. досягають потужності десятків метрів. Поблизу К. завдяки активному хемосинтезу буяє життя – організми формують своєрідні біоценози, де основою харчування є хемосинтезуючі бактерії. К. вносять значний вклад у тепловий баланс Землі - близько 20 % від усього виділеного геотермального тепла. Щорічно К. вивергають близько 3·109 т. високомінералізованої розігрітої до 350 °C води, і близько 6·1011 т. - низькотемпературні джерела (вище 20 °C).
