[від італ. cupola – сферичне склепіння + лат. Vulcanus – Бог вогню у стародавніх римлян] – виведене на поверхню ефузивне безкратерне тіло висотою від декількох до 700-800 м, утворене в результаті екструзивного виверження (видавлювання) в’язких лав через вузьке жерло. За складом лава відповідає ріолітам, трахітам або кислим андезитам. Із перших порцій лави утворюється тверда кірка, яка в подальшому видавлюється і припіднімається наступними порціями. Формування К.В. спостерігалося на вулканах Мон-Пеле на о. Мартініка, Безіменному (рос. Безымянному) на Камчатці та ін. Синонім – купол лавовий.
