[від широкого розповсюдження відкладів крейди] – верхня (третя знизу) система мезозойської ератеми; що об’єднує відклади, утворені впродовж крейдового періоду. Згідно Міжнародної хроностратиграфічної шкали розділяється на два відділи (нижній і верхній). Нижній складається з 6 ярусів: беріаського, валанжинського, готеривського, баремського, аптського, альбського; верхній – з 7 ярусів: сеноманського, туронського, коньякського, сантонського, кампанського і маастрихтського. В ранній крейді в обмежених морських акваторіях переважали безкарбонатні осадки. На дні западин Тихоокеанського та Середземноморського геосинклінальних поясів також накопичувалися продукти підводних вулканічних виливів. У межах платформ суші формуються континентальні, подекуди вугленосні товщі; мали місце наземні вулканічні трапові виливи (басейн р. Парана в Пд. Америці). З кінця ранньої крейди завдяки грандіозній морській трансгресії почали домінувати органогенні карбонатні осадки, накопичуються біогенні вапнисті мули, формуються потужні товщі писальної крейди. У геосинклінальних акваторіях утворюються ритмічні флішеві товщі. Пізньокрейдова тектонічна активізація супроводжувалася потужним магматизмом з утворенням гранітоїдних батолітів у тихоокеанській та азіатській частинах Середземноморського геосинклінального поясу. В Україні породи К.С. залягають переважно на значній глибині під кайнозойськими товщами. Відслонення їх на поверхні відомі в межах Донецької складчастої споруди, пн.-сх. схилу Дніпровсько-Донецької западини, Львівської крейдової западини, Гірського Криму та Карпат. Нижньокрейдові відклади розповсюджені на обмеженій території: у Дніпровсько-Донецькій западині (піщано-глинисті), Причорноморській западині (континентальні глини, каоліни, кременисті породи, морські пісковики та глини), Карпатській складчастій системі (карбонатні й теригенні вапняки, аргіліти, алевроліти, пісковики, конгломерати, а також фліш), Кримській складчастій системі (глибоководні глини, мергелі, вапняки, уламкові вапняки, пісковики, туфи). Верхньокрейдові відклади в усіх регіонах представлені морськими фаціями – крейдою, вапняками, мергелями, алевритами, пісковиками, пісками. Найбільша їх потужність становить 500 м у Причорноморській западині та понад 3000 м – в Карпатах. З відкладами К.С. пов’язані родовища нафти (Передкарпаття), газу (Причорномор’я), будівельних матеріалів (карбонатні та кременисті породи Криму, Донбасу та ін.), а також найважливіші горизонти питних вод Дніпровсько-Донецького та Волино-Подільського артезіанських басейнів.
Таблиця 1: Підрозділи крейдової системи, згідно ICR (Міжнародної стратиграфічної комісії)
| Система | Відділ | Ярус | Вік, млн р. |
| Крейдова | Верхній | Маастрихт | 72,1—66,0 |
| Кампан | 83,6—72,1 | ||
| Сантон | 86,3—83,6 | ||
| Коньяк | 89,8—86,3 | ||
| Турон | 93,9—89,8 | ||
| Сеноман | 100,5—93,9 | ||
| Нижній | Альб | 113,0—100,5 | |
| Апт | 125,0—113,0 | ||
| Барем | 129,4—125,0 | ||
| Готерив | 132,9—129,4 | ||
| Валанжин | 139,8—132,9 | ||
| Беріас | 145,0—139,8 |