КРАТОН

[нім. Kraton – платформа від гр. kratos – сила, міцність] – велика структура кристалічного фундаменту континетальної земної кори, яка від архею  не зазнавала значних тектонічних змін (складчастих і розривних деформацій, тощо), окрім  епейрогенічних рухів. Це достатньо консолідовані ділянки кори, які формують значну частину континентів і розміщені в центральній частині плит. Термін запропонований німецьким геологом Х. Штілле (1940). Синонім – давня платформа.