1. Акумулятивна форма рельєфу у вигляді слабко-опуклого напівконуса, утвореного скупченням пухкого уламкового матеріалу (піску, гравію, глини) в гирловій частині водотоків або невеликих річок при виході їх з гір на передгірські рівнини або більш широку частину долини. В межах К.В. водотік розпадається на окремі рівчаки, які розходяться віялом до країв конуса. В Україні К.В. поширені на передгірських рівнинах Карпат та Кримських гір, Канівських гір, вздовж Гологоро-Кременецького кряжа та на окраїнах Середньоросійської височини. Підводні К.В. виявлені в гирлах підводних каньйонів та в межах шельфу Чорного та Азовського морів. 2. Скупчення уламкового матеріалу (геологічне тіло), яке формується (відкладається) у формі віяла в гирловій частині водотоків.
