[від лат. continents – тверда земля, материк] – переважно надводна сттруктура земної кори (літосфери) глобального масштабу, яка має складну глибинну будову і сформувалася впродовж довгої еволюції у результаті фізико-хімічної та гравітаційної диференціації зовнішніх оболонок Землі. Земна кора континенту має континентальний тип і складається з трьох шарів: осадового, гранітного та базальтового. Потужність земної кори в межах К. змінюється від 20 км до 75 км. В межах К. виділяють структури меншого масштабу - платформи та орогенні пояси (платформи та складчасті системи). До К. належить також і континентальна відмілина, затоплена в пліоцен-четвертинний час. Виділяють 3 континентальні моделі: 5-ти континентна, 6-ти континентна та 7-ми континентна. У Східній Європі популярна модель, в якій виділяють шість К.: Євразія, Пн. Америка, Пд. Америка, Африка, Австралія, Антарктида. 5-ти континентна модель у порівнянні з 6-ти континентною обєднує Пд. і Пн. Америки в єдиний континент Америку. Тоді як 7-ми континентна у порівнянні з 6-ти континентною розділяє Євразію на Європу і Азію. Згідно концепція мобілізму утворення сучасних К. відбулось в результаті розколу єдиного суперконтиненту Пангеї спочатку на Гондвану і Лавразію, а далі на дрібніші брили. Рух літосферних плит у горизонтальному напрямку є чинником постійної зміни контурів К. В океанах виділяють також мікроконтиненти - острови і підводні плато з континентальною земною корою. Синонім – материк.
