[від лат. concretio – стяжіння * англ. соncretions, nodules; нім. Konkremente, Konkretionen; фр. соncretions; ісп. соncreciones] – мінеральний агрегат переважно концентричної форми, що різко відрізняється від вмісних порід за складом, структурою та фізичними властивостями. Має вигляд жовна, диску, бруньки. За структурою К. бувають зернисті (кристалічні – пірит, кальцит; прихованокристалічні – кремінь, бірюза та ін.), радіально-променисті і сферолітові (пірит, марказит, гіпс, кальцит, целестин, азурит та ін.). Утворюються в процесі седиментації або при поступовому перетворенні осадків. Формування К. відбувається за рахунок концентрації розсіяних елементів навколишнього середовища і росту мінеральних агрегатів від одного чи декількох центрів кристалізації в різних напрямках. Часто центрами росту є сторонні тіла – зерна мінералів, зуби і кістки риб, уламки черепашок, залишки рослин, піщинки тощо. Зустрічаються в товщі осадових (частіше пористих) порід або на поверхні дна Тихого, Індійського і Атлантичного океанів (залізомарганцеві К.). Синонім – жовно.
