[від англ. cleavage – розколювати * англ. cleavage; нім. Schlechten; фр. clivage; ісп. clivaje, crucero] – 1. Система паралельних тріщин-площин, розміщених у гірських породах через декілька мм, за якими породи легко розколюються. Є результатом одного із видів механічного руйнування порід, що формується в умовах стиснення. Розглядається як перехідна форма між складками і розривами. Виділяють К. первинний, що виникає в процесі формування породи та вторинний, зумовлений дією на породу головним чином тектонічних сил. Різновидами К. є також прирозломний, головний, лінійний, осьової поверхні, переривчастий, повторний та ін. 2. Процес розщеплення гірських порід на тонкі паралельні пластинки під впливом тектонічних напруг.
