[від catastrophe – переворот, кінець, загибель] – геологічна концепція, згідно якої геологічна історія Землі складається з тривалих етапів спокійного розвитку та коротких і бурхливих катастроф (катаклізмів). Останні докорінно змінювали структуру земної кори та компоненти біосфери на всій поверхні планети. Теорію К. започаткував знаменитий фр. палеонтолог Ж. Кюв’є (1812). Вчення панувало в геології на початку XIX ст. Новий етап розвитку К. розпочався у 70-х роках XX ст. і триває донині. На сьогодні К. є досить популярним в історичній геології та біології.
