[фр. carottage від corotte – буровий керн, буквально – морква] – комплекс геофізичних досліджень, які проводяться в свердловинах з метою: 1) розчленування розрізів; 2) пошуків і розвідування корисних копалин; 3) визначення глибини залягання, потужності й будови пластів тощо. Різновидами К. є електричний, радіоактивний, акустичний, газовий, магнітний, механічний, сейсмічний та ін. До задач К. входять: кореляція (співставлення) розрізів свердловин, визначення літології, глибини і умов залягання пройдених свердловиною порід, виділення і оцінка запасів корисних копалин. К. – основний спосіб геологічної документації глибоких свердловин. У зв’язку з тим, що термін „К.” не зовсім відповідає змісту поняття, в науково-технічній літературі частіше використовуються терміни: „геофізичні методи дослідження свердловин”, „промислова геофізика”, „бурова геофізика”.
КАРОТАЖ
Розділ:
Рис. 1. Технологія каротажу: піднімання зонду у свердловині через пласт вапняку і фіксування максимальних показників щільності порід на приладі (gif-file)
Рис. 2. Порівняння показників різних видів ядерного каротажу на розрізі свердловини. НГК - нейтронний гамма-каротаж; ГГК-Щ - гамма-гамма каротаж щільнісний; ГК - гамма-каротаж; 1 - суглинок; 2 - пісковик; 3, 5, 7 - глини; 4 - вугілля; 6 - вапняк.