[від лат. carbo – вугілля * англ. carbonatites; нім. Karbonatite; фр. carbonatites; ісп. carbonatitas] – 1. Карбонатні або силікатно-карбонатні порода метасоматичного або магматичного походження, які більш ніж на 50% складаються з карбонатів. Крім карбонатів у значній кількості можуть бути присутні амфіболи, піроксени, апатит, магнетит, польові шпати, рідкіснометалічні мінерали та ін. Характерною особливістю К. є їх збагачення рідкісними і розсіяними елементами (ніобієм, цирконієм, танталом), а також барієм, стронцієм, титаном та ін. Зустрічаються в межах складних кільцевих плутонічних структур, де пов’язані з лужно-ультраосновними комплексами і складають штоки, дайки, жили тощо. Формування К. відбувається на пізніх фазах магматичного виверження. Виявлені також ефузивні та пірокластичні К., які утворюють лавові потоки, конуси, покриви з вулканічного попелу. К. є індикатором рифтового типу магматизму. Відомий лише один діючий вулкан (Ол Доніо Ленгаі, Танзанія), в якому відбуваються регулярні виверження карбонатитів з температурою 520-5800 С. 2. Генетичний тип родовищ корисних копалин, пов’язаний з комплексами ультраосновних лужних порід. З карбонатитами пов'язані родовища ніобію, цирконію, торію, рідкоземельних елементів, апатиту, флогопіту та ін. Серед найбільших - родовища флогопіту і вермикуліту (Ковдор на Кольському п-ві, Гулинський масив - Полярний Сибір), заліза (Ковдор на Кольському п-ві; Пхалаборва в ПАР), фосфору (Пхалаборва в ПАР; Сукулу в Уганді та ін.), багаті родовища руд ніобію (Араша, Бразилія; Луеш, Заїр; Ока, Канада та ін.), також родовища танталу (Нкомбва, Замбія), цирконію (Пхалаборва, ПАР), рідкісних земель (Мріма, Кенія), міді (Пхалаборва, ПАР), флюориту (Тагна, Росія), цементної і вапнистої сировини (Тороро і Сукулу, Уганда). Крім того, можливе вилучення із деяких родовищ бариту і стронціаніту.