[від села Гаолін поблизу міста Цзиндечжень на пд.-сх. Китаю - місця знахідки * англ. kaolin; нім. Kaolin; фр. kaolin; ісп. caolin, kaolin] – осадова глиниста порода, продукт вивітрювання порід, які вміщують польові шпати і слюди – гранітів, гранодіоритів, габро, гнейсів, сланців. У складі каоліну переважає мінерал каолініт, у вигляді включень зустрічаються зерна кварцу. Каоліни залягають лінзами, гніздами, пластами, а також плащеподібно. Утворюються переважно в корах вивітрювання. В Україні поклади каолінів виявлено на значних площах Українського щита. Використовується для виготовлення порцеляни (фарфору), ізоляторів, фарб, вогнетривів тощо.
