[від гр. кainos – новий, zoe – життя] – новітня (остання) ера геологічної історії Землі, яка триває близько 65 млн рр., охоплюючи і сучасну епоху. Розділяється на три періоди: палеогеновий, неогеновий та четвертинний (антропогеновий). Характеризується інтенсивними тектонічними рухами (альпійська складчастість), потужними зледеніннями материкового типу, в органічному світі – пануванням квіткових рослин, поширенням птахів, вищих плацентарних ссавців, у тому числі людиноподібних мавп. У кінці ери з’являється людина. Протягом К.Е. майже вся територія України була платформою, геосинклінальний режим зберігся лише в межах Середземноморського рухливого поясу. На початку палеогену морські басейни існували лише в пн.-сх. частині території, на місці Карпат, Криму та Причорномор’я. В середині палеогену відбулась морська трансгресія, яка охопила більшість території, за винятком сучасної Волинської та пн.-зх. частини Подільської височин. Формуються гірські споруди Карпат і Кримських гір. Море відступило на пд., пд.-зх. окраїни платформи, до середнього пліоцену набувши абрисів сучасних Чорного та Азовського морів. У плейстоцені територія зазнає піднять різної інтенсивності. Поряд із тектонічними, основними факторами рельєфо- та осадкоутворення були материкові зледеніння. Клімат плейстоцену мав тенденцію до загального охолодження з чергуванням фаз похолодання і потепління. Голоценова епоха характеризується відносно спокійною тектонічною обстановкою, потеплінням, переважанням акумулятивних процесів у межах водойм та утворенням ґрунтового покриву.
Рис. 1. Підрозділи кайнозойської ери, згідно ICS (Міжнародної стратиграфічної комісії)
Рис. 1. Підрозділи кайнозойської ери, згідно ICS (Міжнародної стратиграфічної комісії)
Ера | Період |
Вік (початок-кінець)
млн років
|
Кайнозойська | Четвертинний | 2,58 - 0 |
Неогеновий | 23,03 - 2.58 | |
Палеогеновий | 66,0 - 23,03 |