[від лат. inrusio – впровадження] – тіло, сформоване у верхніх горизонтах земної кори в результаті впровадження і застигання магми. Будь-яке І.Т. має дві контактові зони – екзоконтакту і ендоконтакту, які утворилися в результаті його взаємодії з вмісними породами. Зона екзоконтакту шириною від перших сантиметрів до десятків кілометрів складається зі змінених порід. В зоні ендоконтакту залягають змінені магматичні породи. За глибиною залягання І.Т. розділяються на: субвулканічні (приповерхневі) – до перших сотень метрів; гіпабісальні (середньоглибинні) – до 1-1,5 км; абісальні (глибинні) – глибше 1-1,5 км. Залежно від залягання серед вмісних порід І.Т. виділяються згідні та незгідні. Незгідні січуть, проривають пласти вмісних порід. До них належать дайки, жили, штоки та батоліти. Згідні І.Т. мають різноманітну форму. Поширеними є сили – пластові інтрузиви, лопотіти – чашоподібні інтрузиви, лаколіти – грибоподібні тіла, факоліти – лінзовидні І.Т., що залягають у верхніх частинах актиклінальних складок та ін. Синоніми: інтрузив, інтрузія.
