[від лат. ignis – вогонь, imber – дощ, злива] – туфолава, своєрідна вулканічна уламкова гірська порода, що поєднує в своїй структурі ознаки лавобрекчії, туфобрекчії та ефузивної породи. Основна маса І. складається з лави і попелу, в яку впроваджені порівняно великі включення скла темного кольору. Скло і туф звичайно переходять одне в одне і тому порода виглядає наче спечена. Скляні включення своєю формою нагадують язики полум’я, завдяки чому їх часто називають „ф’ямме” (від італ. fiamme – полум’я). І. – продукти високорухливих потоків попелу, який випав із розпечених хмар при виверженні вулканів катмайського типу. Формують потужні (до 600 м), великі за площею (до декількох десятків тисяч кв. км) і складні (частіше пластоподібні) геологічні тіла. За мінеральним складом виділяють І. ріолітові, дацитові, трахітові, андезитові. Характерні для багатьох вулканічних районів світу. Синонім – туфолава.
