[рос. оползень; англ. landslide; нім. Rutschung; фр. glissement de terrain; ісп. deslizamiento de tierra] - процес відриву і зміщення (сповзання) вниз по схилу частини масиву гірських порід з утворенням стінки відриву і збереженням контакту із нерухомою частиною схилу. Зсуви виникають на схилах річкових долин, у горах, на схилах берегів морів, підводних схилах, на укосах виїмок та насипів. Найчастіше зсуви утворюються на схилах, в будові яких перешаровуються водотривкі (глинисті) і водоносні (піщанисті) породи. Сповзаючу масу називають зсувним тілом, поверхню переміщення – поверхнею ковзання, зсунуті маси – язиком зсуву. Причиною зсування є втрата стійкості схилу внаслідок: 1) замочування глинистих порід; 2) збільшення ухилу поверхні схилу; 3) впливу сейсмічних поштовхів; 4) будівельної та господарської діяльності та ін. За відношенням напряму зсувних деформацій до напряму геологічних структур виділяють три типи зсувів: 1) асеквентні (увігнута поверхня ковзання в однорідних нешаруватих товщах); 2) консеквентні (поверхня ковзання співпадає зі структурною поверхнею – між товщами, поверхнею розриву тощо); 3) інсеквентні (поверхня ковзання формується впоперек структурних поверхонь). За особливостями зони деформації та руху зсувного тіла виділяють зсуви: 1) ковзання; 2) видавлювання; 3) в’язкопластичні; 4) складні. В Україні зсуви широко розповсюджені на берегових схилах Чорного та Азовського морів, на схилах долин Дніпра, Прута, Сіверського Донця, в Передкарпатті та Карпатах, схилах південного берега Кримських гір. Зсувні процеси можуть мати катастрофічний характер, завдаючи великої матеріальної шкоди, іноді навіть із людськими жертвами. Див. відео зсуву.
